Контент
Мова
Усі 61 редакція, які взяли участь у дослідженні, працюють українською мовою. Для частини українська залишається єдиною мовою комунікації – таких 79% (48 з 61). Російською мовою у тій чи іншій формі продовжують працювати 13% медіа (8 редакцій), переважно у Південному й Східному регіонах, де сегмент аудиторії перебуває на тимчасово окупованих територіях або в умовах сильного інформаційного тиску з боку Росії. Запуск спеціалізованих каналів російською мовою допомагає «проскакувати повз радари» цензури на окупованих територіях.
Англомовні версії контенту пропонують 11% редакцій (7 з 61): це і повноцінні розділи на сайтах, і автоматичний переклад через плагіни, і окремі англомовні матеріали для зовнішніх платформ.
Порівняно з попередньою хвилею дослідження 2024 року, частка суто українськомовних редакцій залишилася стабільно високою. Водночас з’являється ширше коло медіа, які свідомо запускають англомовні проєкти – переважно для зв’язку з українцями за кордоном і міжнародною аудиторією. Наявні російськомовні версії команди, як правило, не оновлюють або зберігають як архів попередніх періодів роботи.
«Сайт працює українською. Російську версію залишили як архів, але не оновлюємо її з 2022 року. Англомовну в нас планомірно нарощує редактор спецпроєктів – переважно для діаспори та міжнародних партнерів».
Редакція із Заходу
Нововведення та плани щодо контенту
У 2025 році 28% опитаних медіа не запускали нових форматів. Це закономірний наслідок ресурсних обмежень: значна частина редакцій 2025-го свідомо концентрувалася на стабілізації наявних форматів, а не на експериментах. Серед тих, хто все ж запускав нові формати, найчастіше згадують короткі вертикальні відео (18% редакцій). Зокрема, їх використовують для спрощеного подання складних аналітичних матеріалів, у тому числі й для залучення молоді. Також згадували про розслідування й дайджести, документальні фільми, опитування, інфографіку та експлейнери (від англ. explainers, пояснювальні матеріали).
Серед форматів, які редакції хочуть максимально розвивати найближчим часом, лідирують короткі вертикальні відео (34%), репортажі (33%), аналітичні матеріали (31%), відеосюжети (30%) і розслідування (26%). На рівні близько 20% згадуються репортажі, документальні фільми, відеоінтерв’ю і довгі лонгріди (від англ. longreads, розгорнуті текстові матеріали). У глибинних інтерв’ю також згадували, що планують розвивати окремі платформи для повільного контенту (від англ. slow content, контент із довшим циклом виробництва та споживання). Помітно, що понад 15% редакцій відверто пишуть, що «особливо розвивати наявні формати не плануємо» і свідомо тримають продукт у нинішніх межах – переважно через ресурсні обмеження, а не через відсутність ідей.
«Відмовлятися від форматів не плануємо, але точно хочемо більше розслідувань і відеосюжетів. Це те, що працює і на охоплення, і на репутацію медіа».
Редакція із Заходу
У 2025 році редакції вимушено відмовлялися від низки контентних форматів, що зумовлено браком ресурсів, кадровими втратами та низькою фінансовою ефективністю окремих експериментів. Головною категорією, що потрапила під скорочення, стало дороговартісне відеовиробництво, яке вимагало значних інвестицій у техніку та людські години без гарантованої монетизації.
Деякі редакції відмовилися від складних студійних та документальних форматів, travel-проєктів. Одна з редакцій була змушена закрити проєкт прямих етерів із гостями у студії. Деякі незалежні локальні організації свідомо відмовилися від виходу на YouTube із горизонтальними відео, визнавши свою неконкурентність порівняно з великими гравцями ринку, як-от «Суспільне», що мають краще технічне забезпечення.
Іншою категорією форматів, які не вдалося успішно вести, стали спеціалізовані експертні огляди. Редакції планували запускати глибоку політичну та економічну аналітику, проте зіткнулися з відсутністю експертів належного рівня в регіонах та загальним застоєм місцевого політичного життя, про яке часто немає чого писати. Також провальним виявився досвід використання автоматизованих сервісів перепакування контенту. Спроба співпраці з платформами типу Bidmatic, які перетворювали тексти статей у відео для заробітку на рекламі, принесла мінімальний дохід (близько 70 доларів за рік), через що експеримент закрили. Через адміністративне перевантаження менеджменту не вдалося реалізувати плани щодо системного імпакт-контенту (такого, що стимулює позитивні соціальні зміни - ред.), зокрема судових позовів проти влади для досягнення відкритості політичних процесів. У команд не вистачило часу на супровід таких тривалих операцій.
Грудень 2025 року. На фото – Сергієнко Альона, тодішня операційна директорка Цукру, а зараз СЕО. Авторка фото зафіксувала умови роботи нашого офісу при відключеннях світла – кожен офіс мав портативні зарядні станції, від яких вдавалося заживити мінімальні джерела світла та ґаджети.
Фото: Софія Стасюк
Серед форматів, від яких редакції планують відмовлятися, найчастіше згадують подкасти (через слабку органічну монетизацію та високу собівартість виробництва), довгі студійні відеоінтерв’ю, окремі тематичні рубрики із низькими охопленнями. Загальна логіка скорочень – «не вписується у ресурс і не дає відчутного відгуку аудиторії».
«Вже відмовились від подкастів та відеоінтерв’ю. Не тому, що це поганий формат, а тому що в нашому масштабі він не повертає інвестованих годин».
Редакція із Заходу
Медіа прагнуть розвивати не лише нові формати, а й також нові теми, зокрема для подолання втоми аудиторії [12] та посилення контролю за владою. Пріоритетом на 2026 рік стає повернення до звичайної міської інформації (транспорт, погода, комунальні послуги), яка довгий час була на периферії через воєнні події. Редакції сподіваються таким чином залучити ширше коло читачів та читачок до складних суспільних тем. Паралельно вони посилюють блоки підзвітності та відбудови, фокусуючись на антикорупційних розслідуваннях, моніторингу тендерів та підготовці плану дій на випадок виборів.
Іншим тематичним напрямом є контент для психологічної стійкості, що включає позитивні історії про локальні успіхи, відхід від численних новин про військових та ветеранів/-ок. Редакції також планують розвивати нішеві та лайфстайл-теми: екологію, урбаністику, євроінтеграцію, кулінарні проєкти та історію регіону. Для медіа, що працюють з окупованими територіями, ключовим залишається роз’яснення прав мешканців та протидія пропаганді через адаптовані формати.
Текстові формати
Базою контенту залишається текст. Найбільш поширені формати у 2025 році – статті й лонгріди (97% редакцій, 59 з 61), новини (95%, 58), інтерв'ю (89%, 54), репортажі (75%, 46). Аналітичні матеріали публікують 64% (39), колонки та блоги – 31% (19), огляди й дайджести – по 26% (16). Порівняно з даними 2024 року структура текстового виробництва принципово не змінилася: статті й лонгріди зросли з 87% до 97%, новини залишилися на рівні 95%, інтерв'ю – близько 89-92%, частка розслідувань і дайджестів дещо знизилася. Регіональні розрізи показують, що «класична» структура текстового виробництва – новина + лонгрід + інтерв’ю – є базовою для медіа практично у всіх макрорегіонах.
З 61 редакції 58 надали числову відповідь на запитання про середню кількість новин на тиждень, ще 3 написали текстові коментарі. Сумарно опитані редакції публікують близько 6 000 новин на тиждень. Медіана становить 70 новин на тиждень, середнє – 96.
Розподіл редакцій за обсягом новин:
до 9 новин на тиждень – 5% (3 редакції)
10-19 – 10% (6);
20-49 – 21% (12);
50-99 – 24% (14);
100 і більше – 40% (23 редакції).
Якщо новинний потік у редакціях переважно великий, то блок глибокого текстового контенту (статті, лонгріди, аналітика, репортажі й інтерв'ю) менш інтенсивний. З 59 редакцій, які надали числову відповідь, медіана становить 5 матеріалів на тиждень, середнє – близько 8, максимум – 30.
Типова редакція тримає співвідношення приблизно 70 новин до 5 довших матеріалів на тиждень (14:1).
«Ми працюємо над тим, щоб у нашій стрічці новина не “конкурувала” з лонгрідом за увагу читача, а вела його далі: новина – привід зайти, аналітика чи інтерв’ю – привід залишитись».
Редакція з Центру
Питання про частку передруків редакції в анкеті 2025 року оцінювали діапазонами. Розподіл наступний:
Весь контент унікальний (0% передруків) – 23% редакцій (14 з 60);
1-20% передруків – 11% (7);
21-40% передруків – 26% (16);
41-60% передруків – 23% (14);
61-80% передруків – 15% (9).
Якщо порахувати середнє по серединах діапазонів, середня частка передруків у вибірці 2025 року – близько 31%, що знизилося порівняно з 41% у 2024 і 37% у 2023.
Серед причин зниження – посилення вимог Google і алгоритмів соцмереж до унікальності, зростання запиту аудиторії на ексклюзив, а також скорочення команд, через яке частина редакцій свідомо зменшила обсяг новинного потоку (де передруків історично найбільше) на користь авторського контенту. Водночас приблизно дві п'яті редакцій (38%) зберігають частку передруків понад 40%.
«Загалом ми рахували понад 46% повністю унікального контенту, а інше – це передруки інформповідомлень з пресслужб, з яких робимо короткі новини без глибокої переробки».
Редакція з Центру
Розслідування
Розслідування у 2025 році публікували 48% опитаних редакцій (29 з 61). Це менше, ніж дозволяє загальний попит на розслідувальну журналістику в українському медіапросторі, але цілком очікувано в умовах ресурсних обмежень регіональних редакцій. У переліку форматів, які редакції хочуть максимально розвивати найближчим часом, розслідування стабільно входять у топ-5 (близько чверті редакцій згадують їх серед пріоритетів).
В деяких редакціях у 2025 році розслідувачі та розслідувачки повернулися безпосередньо в штат медіа, хоча раніше ця робота велася переважно в партнерстві фрилансерами або профільними центрами.
Терміни роботи над розслідуваннями кардинально різняться: від двох тижнів і до 4-5 місяців на одну тему. Найчастіше згадуваний орієнтир – близько одного–двох місяців на матеріал, при цьому редакції наголошують, що паралельно ведуть кілька менших тем. Частина редакцій відверто пише, що через брак коштів і часу власних розслідувань у 2025 не вели взагалі, і визнають це як одну з найбільш проблемних точок.
«У середньому два місяці на одне розслідування, але ми паралельно робимо два-три. Без цього обсяг розслідувальних матеріалів просто впав би до неприйнятного для нас рівня».
Редакція з Центру
«Через брак коштів і часу власні розслідування у 2025 році не вели. Це одна з тем, яку точно хочемо повернути у 2026, якщо знайдемо профільне фінансування».
Редакція з Півдня
Регіонально серед тих, хто публікував розслідування, помітно частіше зустрічаються редакції Центру й Сходу, а серед тих, хто хоче розвивати цей напрям у 2026, – Захід і Південь. Це означає, що запит на розслідування є практично повсюдно, але реальна можливість його реалізувати залежить від наявності спеціалізованої редакторської ролі і профільної грантової програми.
Відеоформати
Відео у 2025 перестало бути опційним і стало повноцінним напрямом роботи переважної більшості редакцій. Лідер за поширеністю – короткі вертикальні відео формату shorts/reels: їх практикують 89% редакцій (54 з 61). Далі йдуть відеоінтерв’ю (57%, 35), відеосюжети (56%, 34), кепшн-відео (56%, 34) і відеорепортажі (44%, 27). Документальні фільми, відеоінструкції й анімовані ролики – нішеві формати, які практикують від 8% до 15% редакцій.
Порівняно з даними попередньої хвилі, помітно зросла частка редакцій, які системно працюють із короткими вертикальними відео: у 2024 це робила приблизно кожна друга редакція, у 2025 – вже 9 з 10. Натомість частка медіа, які знімають великі відеосюжети й відеорепортажі, залишилася відносно стабільною. Це свідчить про стратегічний перехід частини редакцій до мобільного відео з екрана смартфона і про зменшення витрат на дороге студійне виробництво там, де воно не є частиною ключового продукту.
«Кепшн-відео ми почали видавати в оновленому форматі – з журналістами в кадрі. Це працює і на впізнаваність команди, і на охоплення».
Редакція із Заходу
«Відмовилися від широкоформатного відео. Залишили тільки вертикальні кепшни, зняті на телефон. Не тому що не бачимо у них цінності, а тому що не маємо ресурсу робити обидва формати якісно».
Редакція з Півночі
Регіонально найвища частка редакцій із розгорнутою «відеоматрицею» (3 і більше відеоформатів) – у Центрі й на Сході. На Півдні відео часто виходить за принципом «менше форматів, але регулярно», на Заході редакції активніше експериментують з відеоінтерв’ю та документальними проєктами. Прифронтові редакції Сходу й Півдня частіше згадують відеосюжети як спосіб задокументувати ситуацію в громадах та історії про евакуацію.
Відео в редакціях створюють переважно самі журналісти й редактори (38%, 23 редакції) або окремі штатні спеціалісти (30%, 18). Ще 20% (12) залучають фрилансерів.
Єва Мироновам - кореспондентка, Запоріжжя, 2024 рік - масований обстріл, Дмитро Христенко
Фото: Новини Донбасу
Контент для соціальних мереж
93% редакцій (57 з 61) готують окремий контент для соцмереж, а не лише дублюють туди матеріали з сайту. Це помітне зростання порівняно з 88% у 2024 році. Лише 4 редакції (7%) досі обмежуються репостами або кроспостингом (перехресним розміщенням контенту) без адаптації – і це переважно невеликі редакції з мінімальною командою. Тенденція стабільна: соцмережа в українському регіональному медіа стає не вторинним каналом, а самостійним продуктом з власною редакторською логікою.
У відповідях редакцій, які готують окремий контент для соціальних мереж, переважають візуальні і скорочені текстові формати:
сторіс із посиланням на матеріал – 82% редакцій;
карусель / серія картинок – 75%;
скорочений текстовий пост – тизер з посиланням на повну статтю на сайті – 67%;
кепшн-відео або коротке відео з начитуванням – 31%;
інфографіка – 28%;
опитування / голосування / інтерактив у соцмережах – 23%;
розширений пост з повним матеріалом у самому пості – 18%.
Редакції одночасно використовують 3-4 формати перепакування контенту.
Інші види контенту
Серед інших видів контенту 2025 року найпоширеніші: фоторепортажі (74%, 45 з 61), опитування і голосування (46%, 28), інфографіка (44%, 27), подкасти (30%, 18) та меми (23%, 14). Порівняно з 2024 більшість показників знизилися (фоторепортажі – з 80%, опитування – з 60%, інфографіка – з 50%).
Хоч подкасти і дещо зросли в показниках (з 20% до 30%), 5 редакцій повідомили, що відмовилися від подкастів у 2025 році – переважно через слабку монетизацію, низькі органічні охоплення і відсутність вільного ресурсу.
«Відмовились від подкастів – немає фінансування, погано набирає переглядів. Якщо знайдемо профільну грантову програму – повернемося».
Редакція з Півдня
Загальна тенденція 2025 року – «подкаст як преміум формат», а не масовий продукт. Редакції, які продовжують цей напрям, частіше роблять його у вигляді довгих інтерв’ю чи документальних серій за окремими грантами, а не у вигляді щотижневого регулярного шоу.
Якість контенту
Самооцінка якості контенту в редакціях формулюється переважно у відкритій формі: близько половини редакцій оцінюють свій контент як «якісний» або «відповідний нашим очікуванням», ще близько чверті – як «загалом якісний, але є над чим працювати». Кілька редакцій додають числові оцінки в межах 7-8 балів за 10-бальною шкалою.
На запитання «чого не вистачає для підвищення якості контенту» редакції найчастіше називають відповідних фахівців та фахівчинь (52%, 32 з 61), часу на якісніше опрацювання матеріалів (51%, 31), кваліфікації та досвіду наявних працівників та працівниць (44%, 27), технічного забезпечення (28%, 17), ідей та креативу (25%, 15) і доступу до експертів/-ок та ексклюзивної інформації (20%, 12). Помітно, що на перший план виходить саме людський ресурс – і кількість, і профіль фахівців та фахівчинь.
«Якщо би ми взяли більше фахівців – могли б збільшити кількість контенту і вийти на якісно інший рівень. Коштів на це наразі недостатньо».
Редакція зі Сходу
«Бракує часу. Усе, що ми робимо, могли би робити глибше – якби між випуском новини і випуском лонгріду було не пів дня, а два-три».
Редакція з Центру
Регіональні відмінності в самооцінці якості мінімальні: усі макрорегіони групуються навколо медіанної оцінки 7. Але в розрізі факторів, які стримують якість, на Сході й Півдні відчутніше звучить технічне забезпечення (генератори, безпекові інструменти, підготовка до блекаутів), тоді як у Центрі й на Заході – запит на доступ до експертів і збільшення команди.
Штучний інтелект в редакціях
Штучний інтелект у 2025 році перестав бути футуристичною новинкою і перетворився на невід'ємний інструмент повсякденної роботи. Загальне ставлення медіаменеджерів/-ок до ШІ коливається від активного заохочення («якщо людина не використовує ШІ — це погано») до поміркованого скептицизму, де технологію сприймають лише як помічника, що не може замінити людину в складних творчих завданнях.
Більшість редакцій не мають офіційно затверджених політик використання цих інструментів, проте на практиці мотивують команди впроваджувати ШІ для автоматизації рутини. Деякі прогресивні медіа навіть створюють окремі посади для системної оптимізації процесів через ШІ та контролю кібербезпеки. Сам запит на навчання у напрямі ШІ у 2025-му став одним з найпомітніших: 14 редакцій (23% вибірки) назвали інтеграцію ШІ серед нових напрямів додаткового професійного навчання команди, ще 8 (13%) – серед знань і навичок, яких команді сьогодні найбільше бракує. Це робить ШІ одним з провідних тематичних запитів сектору на 2026 рік – поряд з продажами реклами й розслідувальною журналістикою.
Основними напрямами застосування ШІ в редакціях є:
Робота з контентом та адаптація: найпоширенішою базовою практикою стала транскрибація (перетворення відео чи аудіо в текст), що економить години роботи журналістів/-ок. ШІ використовують для переписування пресрелізів офіційних структур більш зрозумілою мовою, створення SEO-заголовків, описів та автоматичного перекладу новин.
Генерація візуальних елементів: редакції часто створюють ілюстрації або колажі за допомогою ШІ, коли не мають власних фото, маркуючи такі зображення для аудиторії.
Аналітика та моніторинг: технології допомагають журналістам/-кам аналізувати величезні масиви даних, таких як декларації посадовців та посадовиць, судові реєстри та тендери на Prozorro. Також ШІ використовують для виведення складних формул, наприклад, при створенні рейтингів відкритості громад.
Організаційні процеси: менеджери/-ки залучають ШІ для брейнштормінгу ідей, створення сценаріїв для відео, розробки рекламних макетів та аналізу клієнтських баз. У деяких випадках ШІ навіть допомагає програмувати ботів для автоматичного збору сервісних новин, наприклад, про відключення світла.
Серед найбільш поширених програм та сервісів, які згадують медіаменеджери/-ки: ChatGPT та Claude (для текстів та ідей), Symbli та Pinpoint (для розшифровки), Google NotebookLM (для аналізу документів), Fireflies (для запису зустрічей), а також Nano Banana та Tonu (для роботи з відео та аудіо).
Головним ризиком використання ШІ медіаменеджери/-ки вважають непрогнозовану зміну алгоритмів великих техногігантів, що може призвести до стрімкого падіння трафіку сайтів, оскільки пошукові системи почнуть видавати готові відповіді на основі ШІ замість посилань на журналістські матеріали.
Запит на зовнішню підтримку у напрямі ШІ також помітний у відкритих відповідях анкет. 6 редакцій згадали ШІ серед додаткових потреб медіа – від «обладнання та ресурсів для оформлення платних інструментів на базі ШІ» до «допомоги у проведенні цифрового аудиту й інтеграції ШІ у редакційні процеси». 4 редакції мають запит на фінансову підтримку безпосередньо на впровадження ШІ-інструментів. Дві редакції включили інтеграцію ШІ у свої оновлені стратегічні цілі на 2026 рік – формулюючи її як «оптимізацію виробництва і розвиток неновинних форматів». Загалом у відкритих відповідях анкети 2025 року ШІ згадується понад 30 разів у різних контекстах – від навчальних запитів до стратегічних цілей.
Редакційна політика
Прописану редакційну політику мають 93% редакцій (57 з 61). Це один з найвищих формальних показників зрілості сектору і помітне зростання порівняно з попередніми хвилями: ще у 2024 році оформлені редакційні документи мали близько 86% медіа. Решта 7% (4 редакції) – переважно молоді або дуже малі редакції, які або працюють за усною політикою, або фіксують її поетапно у внутрішніх інструкціях.
Якісні зміни 2025 – це насамперед оновлення редакційних політик у частинах, що стосуються роботи з ШІ-інструментами, перевірки фактів у воєнний період, відмови від цитування російських джерел і чітких правил роботи з чутливим контентом (фронтові регіони, постраждалі цивільні, діти тощо). Окремий тренд – внесення в редакційну політику норм щодо комунікації з аудиторією і реагування на хейт у соціальних мережах.
«Крім стандартної редакційної політики, у нас зʼявився внутрішній протокол про роботу з ШІ: що ми використовуємо для допомоги в редакторській роботі і що ніколи не “віддаємо” штучному інтелекту – зокрема, оригінальні цитати героїв і безпекову інформацію».




























































